М'якота

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:12, 20 квітня 2026; Vopanchenko.fsm25m (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук


Сучасні словники

Слово: М’якота

Тлумачення у Словнику Бориса Грінченка: М’я́кота́ и мня́кота́, ти, ж. 1) з наголосом на останньому складі — м’якість. Як постелю сіна, то м’якота спати. Лебед. у. 2) з наголосом на першому складі — м’якоть м’яса. Черк. у.

Сучасне значення: У сучасній українській мові «м’якота» є рідковживаним або діалектним словом і означає:

  • м’якість, ніжність на дотик або за властивістю;
  • м’яку частину чогось (зокрема м’якоть м’яса, плодів у розширеному значенні);
  • у розмовному мовленні — стан або властивість чогось м’якого.

Інтерпретація: Слово «м’якота» відображає давні фонетичні та акцентуаційні варіанти української мови. Воно демонструє багатозначність і регіональні відмінності у народній лексиці.

Мовознавчий коментар

Такі слова:

  • можуть мати різні наголошені форми з різними значеннями;
  • належать до діалектної та народнорозмовної лексики;
  • відображають семантичне розширення від прикметника «м’який»;
  • є прикладом поліакцентних лексем у старій українській мові.

Вживання

Слово «м’якота» використовується в:

  • діалектному мовленні;
  • етнографічних записах;
  • художній літературі з народним колоритом.

Приклади використання

  • «Сіно було таке, що м’якота — спати одне задоволення.»
  • «М’якота м’яса залежить від способу приготування.»
  • «У цій тканині відчувається приємна м’якота.»

Медіа

Див. також

Джерела та література

  • Грінченко, Б. Д. (1907–1909). Словарь української мови (Т. 1–4). Київ. Т. 2, с. 458.
  • Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. (1970–1980). Словник української мови (Т. 1–11). Київ: Наукова думка.
  • Словник української мови online. (n.d.). Отримано з https://sum.in.ua/

Зовнішні посилання