П'їлина

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:10, 20 квітня 2026; Vopanchenko.fsm25m (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук


Сучасні словники

Слово: П’їлина

Тлумачення у Словнику Бориса Грінченка: П’їлина, ни, ж. см. П’їла.

Сучасне значення: У сучасній українській мові «п’їлина» є рідковживаною діалектною або архаїчною формою, що відсилає до слова «п’їла». Уживання обмежується переважно етнографічними, діалектологічними або історичними контекстами.

Інтерпретація: Слово «п’їлина» належить до архаїчної лексики та є похідною формою, що демонструє варіативність назв у народній мові. Воно фіксується як реєстрова відсилка до основного слова «п’їла».

Мовознавчий коментар

Такі слова:

  • є відсильними словниковими формами;
  • не мають самостійного розгорнутого значення поза словниковою системою;
  • характерні для діалектної та історичної лексикографії;
  • відображають системність словотворчих і варіантних зв’язків у мові.

Вживання

Слово «п’їлина» використовується в:

  • діалектологічних описах;
  • етнографічних дослідженнях;
  • історичних словникових джерелах.

Приклади використання

  • «У словнику подано форму п’їлина як відсилку до п’їла.»
  • «Такі слова зберігаються у діалектних записах.»
  • «П’їлина трапляється лише в історичних джерелах.»

Медіа

Див. також

Джерела та література

  • Грінченко, Б. Д. (1907–1909). Словарь української мови (Т. 1–4). Київ. Т. 3, с. 190.
  • Шухевич, В. (1904–1908). Етнографічні матеріали.
  • Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. (1970–1980). Словник української мови (Т. 1–11). Київ: Наукова думка.
  • Словник української мови online. (n.d.). Отримано з https://sum.in.ua/

Зовнішні посилання