П'їлина
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Зміст
Сучасні словники
Слово: П’їлина
Тлумачення у Словнику Бориса Грінченка: П’їлина, ни, ж. см. П’їла.
Сучасне значення: У сучасній українській мові «п’їлина» є рідковживаною діалектною або архаїчною формою, що відсилає до слова «п’їла». Уживання обмежується переважно етнографічними, діалектологічними або історичними контекстами.
Інтерпретація: Слово «п’їлина» належить до архаїчної лексики та є похідною формою, що демонструє варіативність назв у народній мові. Воно фіксується як реєстрова відсилка до основного слова «п’їла».
Мовознавчий коментар
Такі слова:
- є відсильними словниковими формами;
- не мають самостійного розгорнутого значення поза словниковою системою;
- характерні для діалектної та історичної лексикографії;
- відображають системність словотворчих і варіантних зв’язків у мові.
Вживання
Слово «п’їлина» використовується в:
- діалектологічних описах;
- етнографічних дослідженнях;
- історичних словникових джерелах.
Приклади використання
- «У словнику подано форму п’їлина як відсилку до п’їла.»
- «Такі слова зберігаються у діалектних записах.»
- «П’їлина трапляється лише в історичних джерелах.»
Медіа
Див. також
Джерела та література
- Грінченко, Б. Д. (1907–1909). Словарь української мови (Т. 1–4). Київ. Т. 3, с. 190.
- Шухевич, В. (1904–1908). Етнографічні матеріали.
- Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. (1970–1980). Словник української мови (Т. 1–11). Київ: Наукова думка.
- Словник української мови online. (n.d.). Отримано з https://sum.in.ua/