З'єдник

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:56, 20 квітня 2026; Vopanchenko.fsm25m (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук


Сучасні словники

Слово: З’єдник

Тлумачення у Словнику Бориса Грінченка: З’єдник — те, що з’єднує; сполучна частина або засіб для поєднання.

Сучасне значення: У сучасній українській мові «з’єдник» означає предмет, пристрій або елемент, що слугує для з’єднання частин (наприклад, у техніці, будівництві, мовленні). Також може вживатися як термін для позначення сполучного елемента в різних системах.

Інтерпретація: Іменник «з’єдник» належить до термінологічної та загальновживаної лексики. Він відображає функціональне призначення предмета через його дію — з’єднувати.

Мовознавчий коментар

Такі слова:

  • утворюються від дієслів (з’єднати → з’єдник);
  • позначають предмет або засіб дії;
  • широко використовуються в технічній та науковій мові.

Вживання

Слово «з’єдник» використовується в:

  • технічних і наукових текстах;
  • будівництві та інженерії;
  • узагальненому значенні в різних сферах діяльності.

Приклади використання

  • «Для монтажу використали спеціальний з’єдник.»
  • «З’єдник забезпечує міцність конструкції.»
  • «Потрібно замінити пошкоджений з’єдник.»

Медіа

Див. також

Джерела та література

  • Грінченко, Б. Д. (1907–1909). Словарь української мови (Т. 1–4). Київ.
  • Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. (1970–1980). Словник української мови (Т. 1–11). Київ: Наукова думка.
  • Словник української мови online. (n.d.). Отримано з https://sum.in.ua/

Зовнішні посилання