Свідер

Свідер, -ра, м. = Свердел. Подольск. г.

Сучасні словники

СВЕРДЕЛ, дла, ч. Ріжучий інструмент, обертаючи який, роблять отвори, заглибини в металі, дереві, грунті і т. ін.

Діждався Петро півночі, одягся, узяв з собою три мішки й свердел та й пішов до гамазеїв (Гр., І, 1963, 255); Він кидався на стіну залізної руди,
притискав до неї пневматичний свердел, який джеркотів, наче кулемет (Ю. Янов., Мир, 1956, 171);
* У порівн. - В тебе слово, як свердел; язик, як бритва (Н.-Лев., III, 1956, 321).

Ілюстрації