Пинда

Пи́нда - зарозумілість, пиха, чванство

Словник Грінченка

Пинда, -ди, ж. Спесь, важничанье, чванство. К. Дз. 226. К. МБ. III. 257. Против церкви шапок через пинду дурну не здіймали. К. МБ. XII. 277.

Сучасні словники

пи́нда - «зарозумілість, пиха, чванство» не зовсім ясне; очевидно, афективне утворення, пов’язане з випина́ти, напина́ти; виведення від рум. pîndă «засада» (Scheludko 140) позбавлене підстав; бр. [пі́нда] «пихата жінка, що любить пишно одягатися», [пінды́ріць] «пишно одягати, випинати», п. pinda «франтиха», ч. pindík «карлик»;

ПИНДА, и, ж., рідко. Те саме, що принда. при́нда - «пиха; пихата людина; примхи; вередлива людина»

пи́нда - «стрічка» результат видозміни форми би́нда «тс.» (див.);

Ілюстрації