Пинда

Пи́нда - зарозумілість, пиха, чванство

Словник Грінченка

Пинда, -ди, ж. Спесь, важничанье, чванство. К. Дз. 226. К. МБ. III. 257. Против церкви шапок через пинду дурну не здіймали. К. МБ. XII. 277.

Сучасні словники

пи́нда - «зарозумілість, пиха, чванство» не зовсім ясне; очевидно, афективне утворення, пов’язане з випина́ти, напина́ти; виведення від рум. pîndă «засада» (Scheludko 140) позбавлене підстав; бр. [пі́нда] «пихата жінка, що любить пишно одягатися», [пінды́ріць] «пишно одягати, випинати», п. pinda «франтиха», ч. pindík «карлик»;

ПИНДА, и, ж., рідко. Те саме, що принда. при́нда - «пиха; пихата людина; примхи; вередлива людина»

пи́нда - «стрічка» результат видозміни форми би́нда «тс.» (див.);

Ілюстрації

Джерела та література

1. Пинда. Словник української мови. URL: https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B4%D0%B0.

2. Пинда. Горох. URL: https://goroh.pp.ua/%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B4%D0%B0 (дата звернення: 12.10.2025).

3. Пинда. Словарь української мови. URL: https://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/38465-pynda.html (дата звернення: 12.10.2025).