Тьмити

Тьми́ти, тьмлю, миш, гл. Дѣлать темнымъ, мрачить. Желех. Та воно тьмить кругом мов ба на дощ. Робити що-небудь темним, менш яскравим; затемнювати; закривати собою світло.

Приклади: Хмари почали тьмити небо, і день став похмурим. Пил тьмить вікна, і через них майже нічого не видно. Чорні хмари тривожно копичилися на небі, тьмили стежки й доріжки.