Одубіти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:13, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Одубіти, -бію, -єш и оду́бти, -бну, -неш, гл. 1) Окоченѣть, замерзнуть. Під таку хвижу не одно одубіє не тілько п’яне, а й тверезе. О. 1861. V. 72. 2) Умереть, околѣть. Був батько, та одубів. Ном. стр. 39. Опівночі нагайка шуміла, а к світові мила одубіла. Чуб. V. 729.
