Юлиця

Юлиця, -ці, ж. = Вулиця. Юлицяохітниця та до сліз доводить. Ном. № 12561. Улетів сокіл із юлиці в двір. Маркев. 65. Ум. Юлонька, юлочка. Чом, юлонька не широкая? Чуб. III. 158. Та піду я юлочками. Мил. 194.

Сучасні словники

Українська література Словник

ю́лиця див. ву́лиця.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 656

Словник української мови.Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВУЛИЦЯ, і, жін.

1. Обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння. А скільки ж у Харкові вулиць, так батечку мій! Довгі та прямі, та є і мощені (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 308); Біля сільради вся вулиця запруджена народом (Андрій Головко, II, 1957, 157); // Два ряди будинків із проїздом, проходом між ними. Уїжджають вони у саме село Лани, проїхали три вулиці, й дівчина устала з воза (Марко Вовчок, I, 1955, 351); З піснями дівчата, смугляві, веселі, по Ленінській вулиці йдуть (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 29); // перен. Про мешканців таких будинків. — Вся вулиця збіглася дивитися на дивовище! (Іван Франко, IV, 1950, 505); [Роман:] Тепер вже так повелося, що: що вулиця, то й звичай; що хата, то й закон (Марко Кропивницький, II, 1958, 23); Дівчата сиділи на колодках.. Колодки були Андріянові — хату нову збирався ставити. А тим часом було де вулиці збиратися (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 167). , ♦ Буде й на нашій (моїй і т. ін.) вулиці свято див. свято; Викидати (викинути) на вулицю див. викидати; Давати зелену вулицю — пропускати без затримок, поза всякою чергою. Світло-бежевий «ЗИЛ».. з червоним хрестом на вітровому склі стрілою мчить магістралями міста. Регулювальники дають йому «зелену вулицю» (Вечірній Київ, 16.IV 1957, 2); Десятою вулицею обминати (обходити) кого — старанно, свідомо уникати зустрічі з ким-небудь. То було ніколи й не загляне [Параска] в нашу хату, обминає наш двір десятою вулицею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 19); На всю вулицю — так, що чути далеко. Сама усе дивиться на нього [портрет]... а далі як придивилась... як зарегочеться на усю вулицю... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 18); Не валяється на вулиці див. валятися.

2. Місце надворі, де молодь збирається на гулянку, а також сама гулянка. На вулиці, на вечорницях, у колядці наша Оксана перед веде (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 423); В українському селі існує цілий ряд традиційних форм [дозвілля],., як молодіжні вулиці, вечорниці (Народна творчість та етнографія, 4, 1964, 20). ♦ Збиратися (зібратися) на вулицю — сходитися на гулянку (звичайно увечері). Он і майдан, де ми на вулицю збираємося (Панас Мирний, I, 1954, 83).

3. Зовнішнє оточення, яке своєю некультурністю, невихованістю погано впливає на кого-небудь. — Вулиця на перший погляд, може, і весела, вільна, та це тільки на перший погляд. А насправді вона залишає тяжкі наслідки, хвороби, тюрму (Іван Микитенко, II, 1957, 489).

Ілюстрації

Див. також

вулиця

Вулиця

Сайт історії Києва

Цікаві факти

Вулиця Лютеранська

Відома з З0-40-х років минулого століття, ця вулиця, що збігає з мальовничих Липок до Хрещатика, змінила чимало назв: Графська, Лютеранська, Анненківська, Енгельса. Не всі старі будівлі збереглися на ній, але й існуючі пов"язані з пам"яттю про багатьох відомих киян та гостей міста.

Меморіальна дошка на будинку № 6 засвідчує, що в жовтні — листопаді 1914 року тут перебував О. М. Горький. У цьому ж будинку зупинялася актриса М.Ф.Андрєєва.

У № 13 жили видатний український режисер Лесь Курбас і його дружина — відома українська актриса В. М. Чистякова. На будинку № 21 встановлено меморіальну дошку на честь Героя Радянського Союзу, лікаря, професора П. М. Буйка. У цьому ж будинку жив композитор Л. М. Ревуцький.

Будівлею, що дала назву вулиці, є лютеранська кірха Святої Катерини, вулиця Лютеранська, №22. Про неї можна прочитати у статті "Лютеранська кірха Святої Катерини".

У будинку № 33 пройшли дитячі роки К.Г.Паустовського. На вулиці Енгельса жила родина видатної актриси Анни Тарасової.

Цікава історія будинку №16, що є пам"яткою архітектури. Його було споруджено чи не першим на цій вулиці, у 30-х роках минулого століття.

Після смерті його власника Сулими дружина заповіла передати будинок із садибою під госпіталь та притулок для жінок похилого віку. Пізніше споруда не раз перебудовувалась.

Біля самого Хрещатика під № 3 (будинок не зберігся) знаходилася популярна серед киян «Варшавська кав"ярня», де була кімната для гри в шахи. Сюди любив заходити український письменник і драматург М. П. Старицький. Вважають, що саме ця кімната змальована в оповіданні О. І. Купріна «Марабу». ЮЛІА́НСЬКИЙ, а, е: ▲ Юліанський календар; Юліанське літочислення — система літочислення, введена римським імператором Юлієм Цезарем у 46 р. до н. е.; старий стиль. Ще в І столітті до н. е. виник юліанський календар. Тривалість кожного року за цим календарем більше від тропічного на 11 хвилин 14 секунд