Чумачина
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:03, 10 грудня 2022; Tvtereshchenko.iff19 (обговорення • внесок)
Чумачи́на, -ни, м. 1) = Чумак. Гарний хлопець чумачина. Рудч. Чп. 231. 2) ж. соб. Чумаки. Ой чому ти, моя мати, рано не збудила, ой як тая чумачина з села виходила? Тим я тебе, моя дочко, рано не збудила, попереду твій миленький, щоб ти не тужила. Чуб. V. 1029.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЧУМАЧИНА 1, и, чол., розм. Те саме, що чумак 1. Задоволі риби й солі Везе чумачина (Степан Руданський, Тв., 1959, 286); [Чумак:] Догулявся чумачина, Що й копочки нема (Марко Кропивницький, V, 1959, 335). ЧУМАЧИНА 2, и, жін., збірн., заст. Чумаки. Ой чому ти, моя мати, рано не збудила, ой як тая чумачина з села виходила? (Словник Грінченка).
- ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
- Називний: чумачина чумачини
- Родовий: чумачини чумачин
- Давальний: чумачині чумачинам
- Знахідний: чумачину чумачин
- Орудний: чумачиною чумачинами
- Місцевий: на/у чумачині на/у чумачинах
- Кличний: чумачино чумачини
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. Том 11, 1980. С. 383.