Чумачина

Чумачи́на, -ни, м. 1) = Чумак. Гарний хлопець чумачина. Рудч. Чп. 231. 2) ж. соб. Чумаки. Ой чому ти, моя мати, рано не збудила, ой як тая чумачина з села виходила? Тим я тебе, моя дочко, рано не збудила, попереду твій миленький, щоб ти не тужила. Чуб. V. 1029.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЧУМАЧИНА 1, и, чол., розм. Те саме, що чумак 1. Задоволі риби й солі Везе чумачина (Степан Руданський, Тв., 1959, 286); [Чумак:] Догулявся чумачина, Що й копочки нема (Марко Кропивницький, V, 1959, 335). ЧУМАЧИНА 2, и, жін., збірн., заст. Чумаки. Ой чому ти, моя мати, рано не збудила, ой як тая чумачина з села виходила? (Словник Грінченка).

• ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
• Називний: чумачина чумачини
• Родовий: чумачини чумачин
• Давальний: чумачині чумачинам
• Знахідний: чумачину чумачин
• Орудний: чумачиною чумачинами
• Місцевий: на/у чумачині на/у чумачинах
• Кличний: чумачино чумачини

Ілюстрації

Див. також

Чумак

Чумацтво

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. Том 11, 1980. С. 383.