Чумачина

Чумачи́на, -ни, м. 1) = Чумак. Гарний хлопець чумачина. Рудч. Чп. 231. 2) ж. соб. Чумаки. Ой чому ти, моя мати, рано не збудила, ой як тая чумачина з села виходила? Тим я тебе, моя дочко, рано не збудила, попереду твій миленький, щоб ти не тужила. Чуб. V. 1029.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЧУМАЧИНА 1, и, чол., розм. Те саме, що чумак 1. Задоволі риби й солі Везе чумачина (Степан Руданський, Тв., 1959, 286); [Чумак:] Догулявся чумачина, Що й копочки нема (Марко Кропивницький, V, 1959, 335). ЧУМАЧИНА 2, и, жін., збірн., заст. Чумаки. Ой чому ти, моя мати, рано не збудила, ой як тая чумачина з села виходила? (Словник Грінченка).

• ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
• Називний: чумачина чумачини
• Родовий: чумачини чумачин
• Давальний: чумачині чумачинам
• Знахідний: чумачину чумачин
• Орудний: чумачиною чумачинами
• Місцевий: на/у чумачині на/у чумачинах
• Кличний: чумачино чумачини

Ілюстрації

Див.також

Чумацтво

Чумак

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. Том 11, 1980. С. 383.