Невпокій
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:05, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Невпо́кій, -кою, м. Безпокойство; волненія, тревоги. За дурною головою і ногам невпокій. Ном. № 6681. Загинула його проба пера серед невпокою життя громадського. К. ХП. 124. Поривало хлопця до сваволі, до невпокою. Мир. ХРВ. 127.
