Невпокій

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Невпо́кій, -кою, м. Безпокойство; волненія, тревоги. За дурною головою і ногам невпокій. Ном. № 6681. Загинула його проба пера серед невпокою життя громадського. К. ХП. 124. Поривало хлопця до сваволі, до невпокою. Мир. ХРВ. 127.