Цина
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:35, 29 листопада 2021; Avromanova.fpmv21 (обговорення • внесок)
Цина, -ни, ж. Олово, цинк. Желех.
Сучасні словники
ЦИ́НА, и, жін., заст. 1. Олово. 2. Цинк;
Вироби, предмети з цинку або покриті цинком.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 215.
Ілюстрації
|
|
|
Література
А хіба коня погано буде купити? ..І корів штук троє. І землі прикупити. І стодолу поставити. Хай хоч не під циною, але простору і з доброго дерева, щоб і синам і онукам служила... (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 49).
