Серденько

Серденько, -ка, с. 1) Ум. отъ серце. 2) Насѣк. То-же, что и сонечко, Coccinella. Вх. Пч. II. 26.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Етимологія
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також
6 Джерела та література
7 Зовнішні посилання

Сучасні словники

СЕ́РДЕНЬКО, рідше СЕРДЕ́НЬКО, а, сер. Зменш.-пестл. до серце 1—3. Без милого сонце світить — Як ворог сміється; Без милого скрізь могила... А серденько б'ється! (Тарас Шевченко, I, 1963, 57); Її чогось не милий світ: Головоньку сумну схилила І праву руку притулила До свого серденька (Степан Руданський, Тв., 1956, 77); Коли б тебе, Полінашко, Як я, знали люди,.. Коли б знали хист і сили Розуму й серденька, На руках тебе б носили, Як тато та ненька (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 174); Знаєте, серденько в неї молоденьке, сама себе не розбере (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 433); Фраки, шовкові панчішки, Рукавці блищать гарненько, Ґречні речі, залицяння, — Ох, коли б їм ще серденько! (Леся Українка, IV, 1954, 119); Я мати. Ти був колись під серденьком моїм. Тебе я в ліс ходила виглядати, Раділа кожним подихом твоїм (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 129); — Карпе! Йди, серденько, полуднувать! кидай роботу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 267); [Варвара:] Параско, іди, серденько, подивися, чи діти встигли поприходити до школи! (Ярослав Галан, I, 1960, 472); // Коханий або кохана. — Повій, вітре, повій, буйний, Повій з того краю, Де живе моє серденько — Де милий витає (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 55). ♦ Веселенько [стало] на серденьку кому, у кого — те саме, що Весело на серці (див. серце). Тут Галочці щось веселенько стало на серденьку... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 319); Веселити (розвеселити) серденько чиє, кому — те саме, що Веселити (розвеселити) серце (див. серце). — Коли б же я хоч його побачила, своє серденько хоч трохи розвеселила! (Марко Вовчок, I, 1955, 203); Виймати (вийняти) серденько — те саме, що Виймати (вийняти) серце (див. виймати). [Мавка:] Як солодко грає, Як глибоко крає, розтинає білі груди, серденько виймає! (Леся Українка, III, 1952, 201); Віддавати (віддати) серденько кому — те саме, що Віддавати (віддати) серце (див. віддавати). — Коли б ти знав, як Рибалкам У морі жить із рибками гарненько, Ти б сам пірнув на дно к линам І парубоцькеє оддав би нам серденько (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 77); Віщує (віщувало) серденько чиє — те саме, що Віщує (віщувало) серце (див. серце). Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох, Чи то коханнячко?.. не зна він — а сумує! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 76); Вражати (вразити) [в саме] серденько — те саме, що Вражати (вразити) [в саме] серце (див. вражати1); В серденьку глухо у кого — хтось байдужий, не відповідає на почуття іншого. Ті хороші білі руки Знов кохано обіймають, Та в моїм серденьку глухо, Поцілунки не діймають! (Леся Українка, IV, 1954, 110); Всім серденьком — те саме, що Всім серцем (див. серце). Я не забуду вчительки ніколи, Яку любив всім серденьком малим (Володимир Сосюра, Поезії, 1950, 124); Гаряче серденько те саме, що Гаряче серце (див. серце). Прийде дівчина-голубка На мою могилу, Тихо сяде під калину, Здихне через силу. І згада про мене з сумом Серденько гаряче, Наді мною — сиротою Нищечком поплаче (Павло Грабовський, I, 1959, 629); Гнітити серденько чиє — те саме, що Гнітити серце (див. серце). Забула [дівчина] й кохання моє в одну мить? І тугу, що й досі серденько гнітить? (Леся Українка, IV, 1954, 83); Доходити (дійти) до серденька кому — те саме, що Доходити (дійти) до серця (до душі, до живого і т. ін.) (див. доходити). Просиділи вони так укупі аж до зірок.. І не доходило їй аніщо гіркеє до серденька (Марко Вовчок, I, 1955, 353); Завдавати (завдати) жалю серденьку — те саме, що Завдавати (завдати) жалю серцю (див. серце). — Соловейки мої! не щебечіть у лузі, не завдавайте мойому серденьку жалю та туги (Нечуй-Левицький, III, 1956, 337); Збагнути серденьком — те саме, що Збагнути серцем (чуттям) (див. збагнути). Хто одважиться в північ на море Своє хибке човенце зіпхнути? Хто поважиться людськеє горе Світовеє серденьком збагнути? (Леся Українка, I, 1951, 65); Краяти серденько — те саме, що Краяти серце (душу) (див. краяти). На весіллі музика гучна, То ж то шпарко та весело грає! Ох, я знаю, комусь-то вона Безталаннеє серденько крає!.. (Леся Українка, I, 1951, 80); [На] серденьку важко [та тяжко] (тяжко, трудно) кому, у кого — те саме, що На серці важко [та тяжко] (тяжко) (див. серце). [Марта:] Упав сніжок на обліжок Та вже й не розтане... Тяжко, важко на серденьку, Як вечір настане (Степан Васильченко, III, 1960, 105); — Мені, — каже [Маруся], — не так серденьку тяжко, як я що-небудь роблю (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 65); В любої Мотрі сьогодні головка чогось болить, а завтра їй чогось нудно, а позавтрьому на серденьку трудно (Марко Вовчок, VI, 1956, 276); Не чути серденька від кого, рідко — дуже кохати когось. Я від него [нього], молодого, Серденька не чую, Та зійтися з ним не можу Через неньку злую (Степан Руданський, Тв., 1959, 75); Носити в (на) серденьку кого, що — те саме, що Носити в (на) серці (див. серце). Прийде той, чий образ я носила 3 піснями вкупі в серденьку свому (Леся Українка, I, 1951, 137); Нудити серденьком — нудьгувати. — Чого вночі блудиш і серденьком нудиш..? (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 328); Палке серденько див. палкий; Печалити серденько див. печалити; Пригортати (пригорнути) до серденька див. пригортати; Пригортатися (пригорнутися) до серденька див. пригортатися; Припадати (припасти) до серденька кому — те саме, що Припадати (припасти) до серця (див. серце). — Чим я маю привернути Серце милої, — не знаю! Може б, краще їй припали До серденька серенади?.. (Леся Українка, I, 1951, 371); Приставати (пристати) до серденька див. приставати; Пристало серденько див. приставати; Ранити серденько чиє — те саме, що Ранити серце (див. серце). Маленьке серденько дитини вперше ранив страшний біль (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 26); Рвати серденько — те саме, що Рвати серце (див. рвати). Уночі під дощем, Загорнувшись плащем, Я ловлю, я хапаю ті звуки, А вони все ростуть, Моє серденько рвуть І клубочаться в нім, як гадюки!.. (Микола Вороний, Вибр., 1959, 134); Розривати (розірвати) серденько — те саме, що Розривати (розірвати) серце (див. розривати 1). — Не плач, не журися, не вбивайся так! Коли справді, що так його кріпко любиш, то що ж, іди вже за нього... Я хоч і проти ночі, сам піду і приведу його. Не розривайте своїх серденьок! Може, знайдете своє щастя! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 346); Серденько болить — те саме, що Серце болить (див. боліти1); Серденько мало (трохи і т. ін.) не вискочить (вискочило) [з грудей] — те саме, що Серце мало (трохи і т. ін.) не вискочить (вискочило) [з грудей] (див. серце). Яким лопаточку в руки — і давай рити .. А Ольга ніби непритомна,.. а серденько трохи з грудей не вискочить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 373); Серденько мліє (мліло) у кого, чиє — те саме, що Серце мліє (мліло, обімліває, обімліло, омліває, омліло і т. ін.) (див. серце). Як хороше, як весело На білім світі жить!.. Чого ж у мене серденько І мліє, і болить! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 175); Сама собі знає. Любилася, кохалася, А серденько мліло: Воно чуло недоленьку, А сказать не вміло (Тарас Шевченко, I, 1963, 56); Серденьком прийняти — те саме, що Серцем прийняти (див. приймати). Я.. віру Щирим серденьком прийняв (Леся Українка, IV, 1954, 125); Серденько окипає (окипіло) кров'ю (смолою і т. ін.) див. окипати; Серденько плаче (заплаче) у кого, чиє — те саме, що Серце плаче (заплаче) (див. серце). Нехай думка, як той ворон, Літає та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче (Тарас Шевченко, I, 1951, 23); Серденько радіє — те саме, що Серце радіє (див. серце). Барвінок стелеться і рута зеленіє; Подивиться Хом'як — аж серденько радіє (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 129); Серденько рветься у кого — те саме, що Душа (серце) рветься [на шматки] (див. рватися). Ставав я край дому твойого, Дививсь у віконце твоє. Так пильно дивився угору, І серденько рвалось моє (Леся Українка, IV, 1954, 86); Серденько розіб'ється (розбилося) див. розбиватися; Сушити (висушити) серденько чиє — те саме, що Сушити (висушити) серце (див. серце). Тихо, любо жилося дитині, І ніщо не сушило серденька (Леся Українка, I, 1951, 343); Серденько чує (чуло) — те саме, що Серце чує (чуло) (див. чути). Непевні очі удовині! Се ж серденько моє чуло!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 219).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 129.

Серденько

рідше серде́нько, -а, с.

Зменш.-пестл. до серце 1-3). ||Коханий або кохана.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.