Руга
Руга, -ги, ж. Церковная земля, земля, отведенная обществомъ на содержаніе духовенства. Убогий той піп, що не то що й шматка свого поля немає.... ні руги немає, нічого. Рудч. Ск. II. 207.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
РУ́ГА, и, жін., заст. Земля, передана громадою церкві або духовній особі на її утримання. Кудря ще замолоду судився з попом за клапоть руги, яку громада ніби ухвалила віддати попові (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 249); Руга — церковна земля, яку громада передавала попові на його утримання (Олесь Донченко, III, 1956, 97).
Руга (з грец. або латинської — года), в Укр. і Рос. православних церквах матеріальні засоби, перев. від держави, призначені на утримання церков («ружна церква» — окреслення часте у Києві у 18 ст.) і монастирів, що не мали зем. маєтків або ін. певних доходів. У сіль. громадах Р. в натурі давали парафіяни-селяни. У Галичині р. відповідає дотація.
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Іншими мовами
рус. руга
лат. года
пол. ruga
Джерела та література
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
