Руга
Руга, -ги, ж. Церковная земля, земля, отведенная обществомъ на содержаніе духовенства. Убогий той піп, що не то що й шматка свого поля немає.... ні руги немає, нічого. Рудч. Ск. II. 207.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
РУ́ГА, и, жін., заст. Земля, передана громадою церкві або духовній особі на її утримання. Кудря ще замолоду судився з попом за клапоть руги, яку громада ніби ухвалила віддати попові (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 249); Руга — церковна земля, яку громада передавала попові на його утримання (Олесь Донченко, III, 1956, 97).
Руга (з грец. або латинської — года), в Укр. і Рос. православних церквах матеріальні засоби, перев. від держави, призначені на утримання церков («ружна церква» — окреслення часте у Києві у 18 ст.) і монастирів, що не мали зем. маєтків або ін. певних доходів. У сіль. громадах Р. в натурі давали парафіяни-селяни. У Галичині р. відповідає дотація.
РУГА (от cp.-rp. rhoga - плата) - в Русском государстве IX-XVI вв. жалованье духовенству, выдававшееся хлебом, иногда деньгами. Большой юридический словарь. — М.: Инфра-М. А. Я. Сухарев, В. Е. Крутских, А.Я. Сухарева. 2003.
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Іншими мовами
рус. руга
лат. года
пол. ruga
Джерела та література
Большой юридический словарь. — М.: Инфра-М. А. Я. Сухарев, В. Е. Крутских, А.Я. Сухарева. 2003.
Вікіпедія
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
Зовнішні посилання
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%B0
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D0%B3%D0%B0
Руга // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1634. — 1000 екз.
