Сіромаха

Сіромаха, -хи, м. = Сірома 1. Лукаш. 66. Грин. III. 183. Попід тинню сіромаха і днює й ночує. Шевч. 7.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СІРОМА́ХА, и, розм.

1. чол. і жін. Те саме, що сірома.

// у знач. незаможньоъ людини, вбогої.— Забудеш було, що ти сіромаха, і вбогий, і голий, і босий (Нечуй-Левицький, I, 1956, 67); [Петро:] Хіба без мене мало є таких сіромах, що б'ються, як риба об лід, з своїм безталанням і ніяк не виб'ються з гіркої нужди? (Панас Мирний, V, 1955, 181); — Що ж будемо робити, хлопці, сироти ви мої, сіромахи? (Олександр Довженко, I, 1958, 197).

2. жін., збірн., іст., рідко. Те саме, що сірома 2. На бік повстанців, яких очолив запорозький козак із сіромахи Максим Залізняк, перейшов сотник дворових козаків Потоцького Іван Гонта (Народна творчість та етнографія, 2, 1968, 32).

Ілюстрації