Освічений
Освічений, -а, -е. 1) Освѣщенный. Лице, освічене ясним сонцем. Левиц. І. 158. 2) Образованный, просвѣщенный. Яків зовсім не письменний, не освічений. Ком. Р. II. 16. Освічена наукою козачка. КПС. 5.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1) ОСВІЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до освітити1; освітлений. Ліси, освічені зверху, світяться наскрізь до самого долу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 414); Вікно, освічене місяцем, повісило на грубку дивну мережку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 104);
- Образно. «Рай і Поступ» мені дуже сподобався, — факти все відомі, але зложені [складені] докупи зручно і стисло і освічені ідеєю (Леся Українка, V, 1956, 149).
2) ОСВІЧЕНИЙ, а, е.
1. Який має освіту, засвоїв різнобічні знання; культурний. — По очах та по виду ще коло Печер я дізналась, що ви не з простих прохачок. Ви людина освічена (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 296); Не лише люди вищих кіл, кожен більш-менш освічений житель Петербурга вважав своїм обов'язком на власні очі побачити картину [«Останній день Помпеї» Брюллова] (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 74); У мого приятеля Юрчика Волошина.. батьки дуже освічені (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 7);
- Письменний, грамотний. — В нашім селі весь народ освічений, всі діти вміють читати і писати (Іван Франко, II, 1950, 187).
2. у чому, заст., рідко. Обізнаний. [Магістер:] Я мушу там з латинського тлумачить, бо в нас не всі освічені в сій мові (Леся Українка, III, 1952, 112). // Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 756.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Освічений, -а, -е.
- Освѣщенный. Лице, освічене ясним сонцем. Левиц. І. 158.
- Образованный, просвѣщенный. Яків зовсім не письменний, не освічений. Ком. Р. II. 16. Освічена наукою козачка. КПС. 5.