Освічений

Освічений, -а, -е. 1) Освѣщенный. Лице, освічене ясним сонцем. Левиц. І. 158. 2) Образованный, просвѣщенный. Яків зовсім не письменний, не освічений. Ком. Р. II. 16. Освічена наукою козачка. КПС. 5.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- 1.2 Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1) ОСВІЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до освітити1; освітлений. Ліси, освічені зверху, світяться наскрізь до самого долу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 414); Вікно, освічене місяцем, повісило на грубку дивну мережку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 104);

Образно. «Рай і Поступ» мені дуже сподобався, — факти все відомі, але зложені [складені] докупи зручно і стисло і освічені ідеєю (Леся Українка, V, 1956, 149).

2) ОСВІЧЕНИЙ, а, е.

1. Який має освіту, засвоїв різнобічні знання; культурний. — По очах та по виду ще коло Печер я дізналась, що ви не з простих прохачок. Ви людина освічена (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 296); Не лише люди вищих кіл, кожен більш-менш освічений житель Петербурга вважав своїм обов'язком на власні очі побачити картину [«Останній день Помпеї» Брюллова] (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 74); У мого приятеля Юрчика Волошина.. батьки дуже освічені (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 7);

Письменний, грамотний. — В нашім селі весь народ освічений, всі діти вміють читати і писати (Іван Франко, II, 1950, 187).

2. у чому, заст., рідко. Обізнаний. [Магістер:] Я мушу там з латинського тлумачить, бо в нас не всі освічені в сій мові (Леся Українка, III, 1952, 112). // Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 756.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Освічений, -а, -е.

Освѣщенный. Лице, освічене ясним сонцем. Левиц. І. 158.
Образованный, просвѣщенный. Яків зовсім не письменний, не освічений. Ком. Р. II. 16. Освічена наукою козачка. КПС. 5.