Скеміти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:01, 7 листопада 2021; Vsnovik.uk19 (обговорення • внесок)
Скеміти, -млю́, -миш, гл. 1) Колоть, ныть, болѣть. Скимит в зубі, в ушах. Вх. Зн. 63. 2) Жужжать. Муха скемит. Вх. Зн. 63.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СКЕМІТИ, мить, недок., розм. Те саме, що щеміти. Скеміла.. розбита голова (Яків Качура, II, 1958, 68); Душа їй скеміла від важкого передчуття (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 23).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Скеміти, -млю́, -миш, гл. 1) Колоть, ныть, болѣть. Скимит в зубі, в ушах. Вх. Зн. 63. 2) Жужжать. Муха скемит. Вх. Зн. 63.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
СКЕМІ́ТИ, ми́ть, недок., розм. Те саме, що щемі́ти. Скеміла.. розбита голова (Кач., II, 1958, 68); Душа їй скеміла від важкого передчуття (Тулуб, Людолови, І, 1957, 23).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
скеміти — ми/ть, недок., розм. Те саме, що щеміти …
Український тлумачний словник
Ілюстрації
|
|
|
