Мутити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:02, 10 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Мутити, мучу, -тиш, гл. 1) Мутить, возмущать. 2) Производить безпорядокъ. Мутив, як на селі москаль. Котл. Ен. І. 25. Доти лях мутив, доки не наївсяНом. № 876.