Мутити

Курсивний текстМутити, мучу, -тиш, гл. 1) Мутить, возмущать. 2) Производить безпорядокъ. Мутив, як на селі москаль. Котл. Ен. І. 25. Доти лях мутив, доки не наївсяНом. № 876. МУТИ́ТИ, мучу, мутиш, недок., перех., розм. Те саме, що каламутити. Баране, не мути води вовкові! (Номис, 1864, № 1100); [Годвінсон:] Лукавий чоловік. Мутив громаду (Леся Українка, III, 1952, 27); Меткі на вигадки дівчата заводили пісень, що мутили душу Несторові (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 76).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 832.