Скеміти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:19, 6 листопада 2021; Vsnovik.uk19 (обговорення • внесок)
Скеміти, -млю́, -миш, гл. 1) Колоть, ныть, болѣть. Скимит в зубі, в ушах. Вх. Зн. 63. 2) Жужжать. Муха скемит. Вх. Зн. 63.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СКЕМІТИ, мить, недок., розм. Те саме, що щеміти. Скеміла.. розбита голова (Яків Качура, II, 1958, 68); Душа їй скеміла від важкого передчуття (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 23).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Скеміти, -млю́, -миш, гл. 1) Колоть, ныть, болѣть. Скимит в зубі, в ушах. Вх. Зн. 63. 2) Жужжать. Муха скемит. Вх. Зн. 63.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
СКЕМІ́ТИ, ми́ть, недок., розм. Те саме, що щемі́ти. Скеміла.. розбита голова (Кач., II, 1958, 68); Душа їй скеміла від важкого передчуття (Тулуб, Людолови, І, 1957, 23).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
скеміти — ми/ть, недок., розм. Те саме, що щеміти …
Український тлумачний словник
Ілюстрації
|
|
