Кнурячий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:33, 29 жовтня 2021; Yahalych.uk20 (обговорення • внесок)
Кнуря́чий, -а, -е. Принадлежащій, свойственный борову. Волосся жорстке, як кнуряча щетина. Стор. МПр. 129.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КНУРЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до кнур. Кнуряча щетина. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 198.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Кнурячий, -а, -е. Принадлежащій, свойственный борову. Волосся жорстке, як кнуряча щетина. Стор. МПр. 129.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
КНУРЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до кнур. Кнуряча щетина. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 198. Кнурячий, а, е. Принадлежащій, свойственный борову. Волосся жорстке, як кнуряча щетина. Стор. МПр. 129. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 257.
Ілюстрації
|
|
|
