Кнурячий

Кнуря́чий, -а, -е. Принадлежащій, свойственный борову. Волосся жорстке, як кнуряча щетина. Стор. МПр. 129.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КНУРЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до кнур. Кнуряча щетина. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 198.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Кнурячий, -а, -е. Принадлежащій, свойственный борову. Волосся жорстке, як кнуряча щетина. Стор. МПр. 129.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

КНУРЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до кнур. Кнуряча щетина. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 198. Кнурячий, а, е. Принадлежащій, свойственный борову. Волосся жорстке, як кнуряча щетина. Стор. МПр. 129. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 257.

Ілюстрації