Набувати

І. Набува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. набути, -бу́ду, -деш, гл. 1) Пріобрѣтать, пріобрѣсть, наживать, нажить. Як я жив буду, то все набуду: воли, вози покуплю. Нп. Тією силою ми собі більше добра набудемо. О. 1861. VI. 33. (Кулишъ). А хоч і покинеш плакати не буду, а я, молодая, другого набуду. Грин. III. 321. Гроші набута річ. Ном. № 1442. 2) Отслуживать, отслужить прогульные дни. Іще году треба набути тиждень, бач, лежала.

ІІ. Набува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. набу́ти, -бу́ю, -єш, гл. Обувать, обуть, надѣть обувь. Набула без панчох патинки. Котл. Ен. II. 25. Чоботи набуває. Мир. ХРВ. 49.