Набувати

І. Набува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. набути, -бу́ду, -деш, гл. 1) Пріобрѣтать, пріобрѣсть, наживать, нажить. Як я жив буду, то все набуду: воли, вози покуплю. Нп. Тією силою ми собі більше добра набудемо. О. 1861. VI. 33. (Кулишъ). А хоч і покинеш плакати не буду, а я, молодая, другого набуду. Грин. III. 321. Гроші набута річ. Ном. № 1442. 2) Отслуживать, отслужить прогульные дни. Іще году треба набути тиждень, бач, лежала.

ІІ. Набува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. набу́ти, -бу́ю, -єш, гл. Обувать, обуть, надѣть обувь. Набула без панчох патинки. Котл. Ен. II. 25. Чоботи набуває. Мир. ХРВ. 49.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках НАБУВА́ТИ 1, а́ю, а́єш, недок., НАБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док., перех.

1. Ставати власником кого-, чого-небудь, діставати, здобувати кого-, що-небудь. Обплутаний з усіх боків кабалою [селянин] неспроможний набувати і тримати хоч трохи доброї якості худоби (Ленін, 15, 1949, 89); На те, щоб набути шматок шпалеру [шпалери] з червоними рожами під образи — пішли усі яйця, які збирались одно до одного (Коцюб., II, 1955, ЗО); Набуваючи акції промислових підприємств, банки ставали, таким чином, їх співучасниками — співвласниками (Нова іст., 1957, 125); // Купувати. Товариство наше [гурток "Хрестоматія"] мало невеличкий склад книжок, із якого можна було їх набувати або брати дурно для роздачі при нагоді в селі (Сам., II, 1958, 393); На власні гроші набув сотню примірників [творів Рябоклячки], щоб послати на село (Коцюб., І, 1955, 162); // Збирати, наживати, нагромаджувати протягом якогось часу. Що ж до золота, яке набувала імперія, не кажучи вже про те, як вона його набувала, — те золото давно вже розтринькали Родзянки, Керенські та всілякі отамани Дутови тощо (Ле, Міжгір’я, 1953, 31); Не набув їм [синам] батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздиравсь у роботі (Мур., Бук. повість, 1959, 258).

2. Набирати чого-небудь, здобувати щось (про ознаку, якість і т. ін.). А Ви, Панасе Карповичу, своїм яскравим таланом показали нам ті одмінні ознаки, якими одрізняється одна людина від другої, які набуває вона то своїм довгим життям, то своїми стосунками поміж людьми (Мирний, V, 1955, 388); За півстоліття існування радянського ладу наш народ набув нових якостей (Мал., Думки.., 1959, 10).

3. Ставати, робитися яким-небудь. В соковитому виконанні Г. П. Затиркевич цей образ [Риндички] набував глибокого ідейного значення і звучав як протест проти соціального ладу (Минуле укр. театру, 1953, 64); Руками, що враз зміцніли й набули гнучкості, вона перебирала й перебирала мотузки (Скл., Святослав, 1959, 515).

4. діал. Відслужувати, відробляти де-небудь певний час. — Набула я два тижні, узяла свої гроші, зв’язала збіжжя, клунок на одну руку, дитину на другу, та й пішла… (Мирний, І, 1954, 89).

$ Набува́ти (набу́ти) ваги́: а) ставати важчим. А тепер я почуваюся добре, і нічого мені останніми часами не робиться, знов почала ваги набувати, стала добре спати і в грудях ніде не болить (Л. Укр., V, 1956, 409); б) мати значення, ставати важливим. Італійська прогресивна кінематографія набуває тепер великої ваги як у розвитку реалістичного кіномистецтва, так і в розвитку італійського мистецтва взагалі (Довж., III, 1960, 146); Набува́ти (набу́ти) жир див. жир і; Набува́ти по́зи (поз) — робити якісь пози; позувати. Обершарфюрер глибокодумно робить вправи перед великим дзеркалом, набуває різних поз (Ю. Янов., І, 1954, 201); Набува́ти розголо́су див. розголо́с.

НАБУВА́ТИ2, а́ю, а́єш, недок., НАБУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех,, діал. Взувати. Хапається [Чіпка], чоботи набуває, рядном напинається… (Мирний, II, 1954, 60); Еней в сю путь якраз зібрався. Шкапові чоботи набув (Котл., І, 1952, 126).

Ілюстрації

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/nabuvaty https://www.youtube.com/watch?v=3F9XCj5beR4