Манити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:22, 8 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Манити, -ню́, -ниш, гл. 1) Манить, заманивать, завлекать. Манить, як кота мишею. Ном. № 3100. Молода дівчина неначе манила до себе молодого хлопця з другого човна. Левиц. 2) Обманывать. Привела сина додому та й не довго втішалась. Попереду манила, хто питав, неначе б то вона одпросила свого сина. Левиц. І. 64. А не маните ж? Справді зробите? Константиногр. у. Манять брехнями народи. К. ЦН. 286.
