Лучник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:56, 8 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Лучник, -ка́, м. 1) Труба для вывода дыма изъ хаты, при освѣщеніи ея лучиною. НВолын. у. 2) Дѣлающій луки. 3) Стрѣлокъ изъ лука. Були мізерні лушники, що знали тільки лук та сагайдак, та стріли. К. Дз. 179.
