Кутуляти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:48, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Кутуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Плохо жевать (напр. о беззубомъ). Вона не їсть, а кутуля, як та баба. Кобеляк. у. Хліб як сухарь сухий, насилу кутуляв його Чіпка. Мир. ХРВ. 179.