Конозити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:40, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Конозити, -жу, -зиш, гл. 1) Корчить, морщить (въ работѣ). Мнж. 2) безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить. Уман. у.