Конозити
Конозити, -жу, -зиш, гл. 1) Корчить, морщить (въ работѣ). Мнж. 2) безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить. Уман. у.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова КОНО́ЗИТИ у сучасних словниках: «корчити, морщити (в роботі); (безос.) морозити? судомити?»
псл. ko-noziti, похідне від *ko-noza, пов’язаного з дієсловом (pro-)nьziti, nizati, укр. низа́ти (пор. (за-)но́за, похідне того самого кореня й ступеня вокалізму) і утвореного від нього за допомогою словотворчого компонента ko- (пор. [ко-вертати] «повертати»);
в основі семантичного розвитку лежить переносне вживання дієслова низа́ти «колоти наскрізь» (›«дошкуляти, непокоїти»);
п. [konozić] «намовляти, посилено наполягати», [konozić się] «виявляти нетерпіння, поспішати»;
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Академічний словник української мови
