Кльока
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:25, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Кльо́ка, -ки, ж. = Квочка. Когут топче курку, від чого вона зносить покладки, стає клюкою, яка кльоче. Шух. І. 238.