Клопіт
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:24, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Кло́піт, -поту, м. Забота, хлопоты; безпокойство. Не мала баба клопоту, та купила порося. Ном. № 10058. З клопоту голова болить. Ном. № 10038. І хазяйка з неї добра, роботяща. Як дійшла вона літ, своїх, то я без клопоту хліб їла. МВ. II. 19. От мені великий клопіт! А мнѣ какое дѣло? Ном. № 4987.
