Клопіт

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Клопіт

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Клопіт, -поту, м. Забота, хлопоты; безпокойство. Не мала баба клопоту, та купила порося. Ном. № 10058. З клопоту голова болить.Ном. № 10038. І хазяйка з неї добра, роботяща. Як дійшла вона літ, своїх, то я без клопоту хліб їла. МВ. ІІ. 19. от мені великий клопіт! А мнѣ какое дѣло? Ном. № 4987.

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

Словник синонімів Полюги

КЛОПІТ (турботливі думки про забезпечення когось чимсь) турбота, (з виявом допомоги) піклування, опіка, увага, (з преживаннями) уболівання, діал.: фатиґа, грижа.

Орфографічний словник української мови

КЛОПІТ Кло́піт іменник чоловічого роду

Словник синонімів

КЛОПІТ неприємність, морока, заморока, прикрість; турбота, занепокоєння, тривога, р. турба, турбація, турбанина, д. клопітня; П. тягар; ЖМ. діло, справа.

Українсько-російський словник

КЛОПІТ 1) хлопоты; заботы; беспокойство, забота, труд; разг. возня, маета

2) (обременительная обязанность) обуза; (затруднительное положение) переплёт

клопіт мені з вами! — наказание мне с вами! а мені (який) клопіт? — а мне какое дело? а мне что за дело?

- не було клопоту - ускочити в клопіт

Фразеологічний словник української мови

КЛОПІТ Не оббере́шся (не обере́шся, не обібратися і т. ін.) ли́ха (біди́, клопоту і т. ін.) з ким—чим і без додатка. Будеш мати багато турбот, неприємностей через когось, щось. — Ну що його робить? — Сказала Ведмедиха.— Пусти свиню за стіл, Не обберешся лиха (В. Іванович); Знали ж, кого покликати.. Тепер не обберешся лиха з ним (М. Стельмах); Потраплять ці сторінки до рук меткого на слова критика.., тоді не обберешся біди (В. Дрозд); Тільки пальцем торкни, біди не оберешся (Н. Рибак); — І нащо він пустив його в сад?.. Тепер клопоту не оберешся (В. Кучер). не обжене́шся біди́. — Будь обережний, бо не обженешся біди,— пошепки порадила Гафійка (Л. Юхвід).

Не твій (не його́, не ваш і т. ін.) кло́піт. Не стосується кого-небудь, не повинно турбувати когось. — Бачу я, що кортить вам їх (сорочки) пропити, дурні все (завжди) нещасні.. — Це вже не твій клопіт (З. Тулуб).

Обсіда́ють / обсі́ли клопоти кого. Хто-небудь дуже зайнятий, обтяжений різними справами, турботами. — Вдень мене обсідали клопоти — доводилось сперечатися з дипломованими фахівцями (Я. Баш).

Стягти́ (стягну́ти) біду́ (кло́піт) на кого—що. Завдавати кому-небудь неприємностей, небажане. Вона висловила, нарешті, побоювання, чи не втік Швейк часом з військової служби і чи не хоче тепер стягти і на неї біду та її занапастити (Переклад С. Масляка); Побоюється (Павлина), що він вирветься з хати, попаде тамтого (Філіпчука) і ще більшого клопоту стягне на свою голову? (Ірина Вільде).

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КЛОПІТ, поту, чол.

1. Неспокій, хвилювання, зумовлені чим-небудь; турбота, тривога. Пан писар був у клопоті: він сам гаразд не знав, чого хотять «доктори» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 194); За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі, Моє серце сповнялось клопотом(Володимир Самійленко, I, 1958, 190); — Та нам це такий оце клопіт, що й вечеря не в вечерю; хлопець десь дівся (Степан Васильченко, II, 1959, 351); / / Труднощі, пов'язані з вихованням, доглядом кого-, чого-небудь. Малі діти — малий клопіт, а підростуть — буде великий (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 129); Не мала баба клопоту та купила порося (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 272);

// Думка про справи, що турбують, хвилюють когось. Писати ж тоді, коли чоловік перевтомлений і має обтяжену клопотами голову, дуже трудно (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 293); Вибіг Денис із школи з повною головою клопоту(Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 6).

♦ Мати клопіт з ким—чим — мати зайву турботу, неприємність, неспокій. [Люцій:] Я мав з ним клопіт! Та зате вже певен, що з ним заснула наша небезпека (Леся Українка, II, 1951, 415); На клопіт чий — на шкоду, на біду комусь. Оповідання того [«Дорогою ціною»] на свій превеликий клопіт видав я власним коштом 500 примірників, а тепер не знаю, як би його збути (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 223); Наробити клопотукому — зробити неприємність комусь, принести неспокій, тривогу. [Молодиця:] Щоб уже він [чоловік], клятий, сам посатанів, як такого мені лиха та клопоту наробив!(Панас Мирний, V, 1955, 131).

2. Заняття, справа, робота, пов'язані з труднощами щодо їх виконання, здійснення. В місті менше клопоту: нема там цього клопітливого сільського господарства, тих поганих волів, овець, свиней, курей, гусей (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 105); Коли б спочити хоч кілька місяців, залишити десь далеко свої щоденні клопоти й турботи — то може б чоловік що й зробив (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 256); Батькові клопоту біля «Москвича» вистачило до пізньої ночі, ще зосталося й на ранок (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 178);

// Піклування про кого-, що-небудь. Йому [лейтенантові] належало взяти клопіт за всіх — за їхнє життя (Олесь Гончар, III, 1959, 142). Без клопоту — без труднощів, не докладаючи зусиль. Всякому своя доля: один рук не покладаючи працює, а другий його працю без клопоту поїдає! (Панас Мирний, IV, 1955, 295); За клопотами — будучи зайнятим різними справами, перебуваючи в турботах. За щоденними клопотами і роботою Докія не помітила, як Дмитро з напівпару бка парубком став (Михайло Стельмах, II, 1962, 326).

♦ Брати (взяти) на себе клопіт — створювати собі зайві ускладнення, братися за обтяжливу, марудну справу; Клопотати клопотами.

3. Обтяжливий, неприємний обов'язок; тягар. А все ж паршиво зробив, що взяв дитину — чистий клопіт... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 440); Коли Усманові випадало готувати баню, він брався за цю марудну роботу без всякого ентузіазму: один клопіт, мовляв, нічого героїчного... (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 6). Ще один клопіт спав з плечей чиїх — хтось позбувся ще однієї обтяжливої справи тощо.

4. розм. Певна справа, ділова потреба. [Монтаньяр:] Долізеш вниз, а там вже клопіт мій, як переправити тебе ще й далі (Леся Українка, II, 1951, 178); З того боку шляху підійшов Сашко. І до Нагнибіди з якимось клопотом (Андрій Головко, I, 1957, 334); [Дід:] Учить [Марія], кажеш? Що ж, це буває, діло молоде... А в мене, бачиш, клопіт є до неї(Олександр Левада, Марія, 1953, 8). А мені який клопіт? — а мені яке діло? а мені що? Не твій (його тощо) клопіт — не твоя (його тощо) справа, це тебе (його тощо) не стосується

♦ Завдавати (завдати, задавати, задати) клопоту кому: а) хвилювати, тривожити когось. Утік [Ваня].. Ми з чоловіком, всю ніч не спали, хвилювалися: такого завдав нам клопоту (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 57); б) створювати для когось труднощі Прости, коли задаю клопоту, я знаю, що ти не відмовиш помогти мені(Леся Українка, V, 1956, 196); А скільки клопоту завдає перекладачам граматичний рід(Максим Рильський, III, 1956, 131); Не було клопоту — уживається для вираження незадоволення або як відмова зробити послугу комусь тощо.

Словник української мови

Клопіткий а, ё. 1. Те саме, що клопітливий. Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, ..де в густих травах стрибали коники, метушилась клопітка посмі¬тюха (Кол., Терен.., 1959, 9); Жителі напівспаленого села.. згявилися до штабу зі своїми клопіткими справа¬ми (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 137); 3 клопітким, хоч і незначним завданням мене направили у віддалений район області… (Мушк., Серце.., 1962, 230); Штаб жив своїм клопітким бойовим життям (Баш, На., дорозі, 1967, 238); Настигла осінь клопітка. 2. Який вимагає багато уваги, зусиль, терпіння; марудний (у 1 знач.). Видно, всі поспішали, забігаючи на якусь коротку мить, та й знову бігли до своєї кло¬піткої роботи (Кучер, Голод, 1961, 99); Клопітке госпо¬дарство.

РІДНА МОВА

Клопіт (турботливі думки про забезпечення когось чимсь) турбота, (з виявом допомоги) піклування, опіка, увага, (з преживаннями) уболівання, діал.: фатиґа, грижа.

===[ http://rhymester.org/ua/index.php?q=%D0%B2'%D1%8F%D0%B7%D0%BE%D1%87%D0%BA%D0%B0 Онлайн словник українських рим]

Рими до слова «клопіт» Топіт, піт, шепіт, авіа політ, альвеолі, бісквіт, бренькіт, випіт, трепіт, єзуїт, алевроліт, антегміт, блискіт, бронхіт, напівшепіт, хлюпіт, авіа переліт, алфавіт, антисеміт, боліт, брязкіт тощо.

Іноземні словники

Російсько-українські словники

Беспоко́йство – нев[с]по́кі́й, несупокі́й, турбо́та, турба́ція, турбува́ння, турбани́на, триво́га, стурбо́ваність, кло́піт, клопо́ти, клопо́та, клопітня́. [Проха́в ви́бачити за турбува́ння].

• Причинять кому –ство – клопота́ти, заклопо́чувати кого́, заздава́ти кло́поту кому́.

Возня́ –

1) (суетливая беготня) метушня́, заметушня́, крутани́на, крутне́ча (р. -чі), плутани́на, тягани́на, гарми́дер, ге́мбель (р. -бля, м. р.), шамотня́, порани́на, шарпани́на;

2) (хлопоты) клопіт (р. -поту), за́хід (р -ходу) [Три дні за́ходу, а день пра́знику], за́ходи, моро́ка, раху́ба, па́нькання з ким-чим, на́зоління з к.-ч., (с обмазкой или побелкой комнаты, здания) пі́чкання, (с ч.-нибудь жидким) таляпани́на.

РУпедия

Хлопоты хлопот, хлопотам, ед. нет. Действие по глаг. хлопотать, суетливая и беспокойная работа, занятие, заботы. Я вас избавлю от хлопот и платежа. Гоголь. Не нажить бы нам хлопот? Некрасов. Я бы и посидела у тебя, да пропасть хлопот в городе. А. Островский. Хлопот полон рот.

Classes.RU Украинский язык для абитуриентов, студентов

клопіт -поту, ч. 1) Неспокій, хвилювання, зумовлені чим-небудь; турбота, тривога. || Труднощі, пов'язані з вихованням, доглядом кого-, чого-небудь. || Думка про справи, що турбують, хвилюють когось. Мати клопіт з ким – чим — мати зайву турботу, неприємність, неспокій. На клопіт чий — на шкоду, на біду комусь. Наробити клопоту кому — зробити неприємність комусь, принести неспокій, тривогу.

2) Заняття, справа, робота, пов'язані з труднощами щодо їх виконання, здійснення. || Піклування про кого-, що-небудь. Без клопоту — без труднощів, не докладаючи зусиль. За клопотами — будучи зайнятим різними справами, перебуваючи в турботах. Брати на себе клопіт — створювати собі зайві ускладнення, братися за обтяжливу, марудну справу.

3) Обтяжливий, неприємний обов'язок; тягар.