Кита
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:09, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Кита, -ти, ж. 1) = Ки́тиця. Въ слѣдующ. примѣрѣ употреблено, повидимому, въ значеніи: султанъ, перья на головномъ уборѣ: Кита біла, кивер чорний, хлопець гожий і моторний. Pauli. (Но см. этотъ-же примѣръ при словѣ китель). 2) Хвостъ лисицы. Вх. Пч. II. 5. См. Китюх. 3) = Китайка? Один на собі каптан має та з під того жовті та чорні кити видирає. АД. І. 121. (Въ друг. вар. здѣсь: китайку видирає. АД. І. 116, 125.
