Квакати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:56, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Квакати, -каю, -єш, гл. 1) Квакать (о лягушкѣ). Сіла жаба та й квакає. Кв. 2) — ква́чу, ква́чеш. Крякать (объ уткѣ). Заріж, сину, качурину, нехай кача́ ква́чеЧуб. V. 883. 3) Говорить (выраженіе презрительное). Годі, годі, квакати! кажуть кармазини. Побачимо ось, чия візьме. К. ЧР. 298.
