Квакати
Квакати, -каю, -єш, гл. 1) Квакать (о лягушкѣ). Сіла жаба та й квакає. Кв. 2) — ква́чу, ква́чеш. Крякать (объ уткѣ). Заріж, сину, качурину, нехай кача́ ква́чеЧуб. V. 883. 3) Говорить (выраженіе презрительное). Годі, годі, квакати! кажуть кармазини. Побачимо ось, чия візьме. К. ЧР. 298.
Сучасні словники
Квакати Академічний тлумачний словник
КВАКАТИ, аю, аєш, недок. Видавати звуки «ква-ква» (про жабу). [Горнов:] Жаби квакаютьу від ставка мулом несе (Марко Кропивницький, I, 1958, 390); Десь у водоростях квакає жаба (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 21); // Видавати звуки, схожі на квакання жаби. * Образно. — Та й квакають же вареники, неначе качки кахкають у вашому горлі, пане Занудов! (Нечуй-Левицький, III, 1956, 354).
Квакати . Українсько-російський словник
КВАКАТИ
несов. - квакати, сов. - квакнути
квакать, квакнуть
Квакати . Словник синонімів
КВАКАТИ
див. КУМКАТИ.
Квакати . Орфографічний словник української мови
ква́кати
дієслово недоконаного виду
Квакати . Словар українського сленгу
КВАКАТИ
(-аю, -аєш) недок.; жрм.; згруб.-презирл. Говорити, промовляти щось. БСРЖ, 249.
Квакати . Словозміна
Ілюстрації
|
|
|
|
