Канюка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:38, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Канюка, -ки, об. 1) Попрошайка. 2) Ув. отъ каня. Вх. Пч. І. 16. Летіла канюка, постреляна з лука. Чуб. V. 833. Канюкою сидить. Ном. № 2768.