Канути
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:37, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Канути, -ну, -неш, гл. 1) Капать, течь. Держить палаш в правій руці, а з палаша кровця кане. Гол. Ой зоре, зоре! і сльози кануть, чи ти зійшла вже на Україні? Шевч. 403. 2) Исчезать. Зірочка покотилась, далі друга, третя і поховались у синьому небі, мов у море канули. Кв. І. 28. Бідна ж моя голівонько! всі надії мої канули. Г. Барв. 85.
