Бубнити

Бубни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) О бубнѣ: издавать звукъ; играть на бубнѣ. Бубни бубнять. Рудч. Ск. II. 5. Бубон бубнить, скрипка грає. Ком. ІІ. № 529. 2) Разглашать, разносить. Грицько вгору іде, шумить, бубнить, куди йде, що в великім щастю. Pauli. II. 104.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БУБНИТИ, ню, ни́ш, недок.

1. Грати на бубні. — Що се? Хто се бубнить? — загомоніли вони [люди] (Іван Франко, VII, 1951, 349); Ніколи ще сільський бохтар Сава Шепа не бубнив так урочисто й переможно, як у цей день (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 407); Малий текст // Утворювати глухі звуки (про бубон); густи. За горою бубни бубнять, у повітрі сурми грають (Іван Франко, XI, 1952, 176); Захлиналася гармошка, і бубон бубнив (Андрій Головко, I, 1957, 284). Малий текст

2. розм. Стукати, тарабанити. Він то білів, то червонів на обличчі і нервово бубнив пальцями по столу (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 37).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 244.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Бубнити, ню́, ни́ш, гл.

1) О бубнѣ: издавать звукъ; играть на бубнѣ. Бубни бубнять. Рудч. Ск. II. 5. Бубон бубнить, скрипка грає. Ком. ІІ. № 529. 2) Разглашать, разносить. Грицько вгору іде, шумить, бубнить, куди йде, що в великім щастю. Pauli. II. 104.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 104.

=УКРЛІТ.ORG_Cловник

Бубнити:

1. грати на бубні
2. утворювати глухі звуки

Ілюстрації