Дибуляти
Дибуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Идти очень медленно. Ондечки старий дибуля. Черниг. г.
Сучасні словники
(Словник Української мови) ДИБУЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., розм. Важко йти; дибати, шкандибати. — Він [хлоп] з боязні перед новими ударами дибуляє між солдатами в роті і звертає насліпо в ліс направо (Ольга Кобилянська, III, 1956, 444); Дибуляє парубок сонними вулицями і сам не знає, куди йти (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 143).[1]
Синоніми
(ВСЕСВІТНІЙ СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ)ХОДИ́ТИ' (переміщатися, ступаючи ногами; змінювати місце в просторі, перев. в різних напрямках протягом певного часу), ХОДЖА́ТИдіал.; ПОХОДЖА́ТИ, ПРОХОДЖА́ТИрозм.,ПРОХОДЖА́ТИСЯрозм.,ПРОХО́ДЖУВАТИСЯрозм.,ПРОХО́ДИТИСЯрозм.,ФЛАНІ́РУВАТИзаст., розм. (спокійно, повільно, туди і назад); ДИ́БАТИрозм.,ДИБУЛЯ́ТИрозм. (важко або невміло переставляючи ноги),ЧО́ВГАТИ (мало піднімаючи ноги, утворювати шурхіт). - Док.: походи́ти, пройти́ся, проходи́тися. Тільки один Чіпка не лягає:ходить, нудиться, карається ... З хати надвір; знадвору в хату (Панас Мирний); Олеся походжала по світлиці з паничами й жартувала (І. Нечуй-Левицький); Тим-то я такий веселий І без палиці ходжаю (В. Самійленко); - Спи, спи, - вичитувала Явдоха, човгаючи по хаті (Григорій Тютюнник).https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B4%D0%B8%D0%B1%D1%83%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%B8
• дибуляти — я/ю, я/єш, недок., розм. Важко йти; дибати, шкандибати … • дибуляти — помалу йти [VI] … • дибуляти — дієслово недоконаного виду розм … • дибуляння — я, с., розм. Дія за знач. дибуляти … • подибуляти — я/ю, я/єш, розм. Док. до дибуляти … • придибуляти — я/ю, я/єш, розм. Док. до дибуляти … • дибати — (повільно й важко переставляти ноги), шкандибати, дибуляти, ходуляти … • ходити — I (переміщатися, ступаючи ногами; змінювати місце у просторі, перев. в різнихнапрямках протягом певного часу); походжати, проходжати, проходжатися, проходжуватися, проходитися, пройтися, проходитися; маршувати (карбуючи крок); вештатися (без… …
