Дибуляти

Дибуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Идти очень медленно. Ондечки старий дибуля. Черниг. г.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Джерела та література
5 Зовнішні посилання

Сучасні словники

ДИБУЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., розм. Важко йти; дибати, шкандибати. — Він [хлоп] з боязні перед новими ударами дибуляє між солдатами в роті і звертає насліпо в ліс направо (Ольга Кобилянська, III, 1956, 444); Дибуляє парубок сонними вулицями і сам не знає, куди йти (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 143).

СИНОНІМИ: ХОДИ́ТИ (переміщатися, ступаючи ногами; змінювати місце в просторі, перев. в різних напрямках протягом певного часу), ХОДЖА́ТИдіал.; ПОХОДЖА́ТИ, ПРОХОДЖА́ТИрозм.,ПРОХОДЖА́ТИСЯрозм.,ПРОХО́ДЖУВАТИСЯрозм.,ПРОХО́ДИТИСЯрозм.,ФЛАНІ́РУВАТИзаст., розм. (спокійно, повільно, туди і назад); ДИ́БАТИрозм.,ДИБУЛЯ́ТИрозм. (важко або невміло переставляючи ноги),ЧО́ВГАТИ (мало піднімаючи ноги, утворювати шурхіт). - Док.: походи́ти, пройти́ся, проходи́тися. Тільки один Чіпка не лягає:ходить, нудиться, карається ... З хати надвір; знадвору в хату (Панас Мирний); Олеся походжала по світлиці з паничами й жартувала (І. Нечуй-Левицький); Тим-то я такий веселий І без палиці ходжаю (В. Самійленко); - Спи, спи, - вичитувала Явдоха, човгаючи по хаті (Григорій Тютюнник).

• дибуляти — я/ю, я/єш, недок., розм. Важко йти; дибати, шкандибати …

• дибуляти — помалу йти [VI] …

• дибуляти — дієслово недоконаного виду розм …

• дибуляння — я, с., розм. Дія за знач. дибуляти …

• подибуляти — я/ю, я/єш, розм. Док. до дибуляти …

• придибуляти — я/ю, я/єш, розм. Док. до дибуляти …

• дибати — (повільно й важко переставляти ноги), шкандибати, дибуляти, ходуляти …

• ходити — I (переміщатися, ступаючи ногами; змінювати місце у просторі, перев. в різнихнапрямках протягом певного часу); походжати, проходжати, проходжатися, проходжуватися, проходитися, пройтися, проходитися; маршувати (карбуючи крок); вештатися (без… …

АНТОНІМИ: поспішати, швидко ходити, стрімко.