Рівночасний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:34, 10 листопада 2018; Avshchyra.fitu18 (обговорення • внесок)
Рівночасний, -а, -е. Присл. до рівночасний. Дві стріли вилетіли рівночасно з двох луків (Іван Франко, VI, 1951, 15); Рівночасно з листом цим посилаю Вам альманах «З потоку життя» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 290); Гостей рівночасно злякав і загіпнотизував цей зловісний промовець (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 46).
Зміст
Сучасні словники
РІВНОЧА́СНИЙ , а, е. Те саме, що одночасний.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 552.
