Рівночасний

Рівночасний, -а, -е. Присл. до рівночасний. Дві стріли вилетіли рівночасно з двох луків (Іван Франко, VI, 1951, 15); Рівночасно з листом цим посилаю Вам альманах «З потоку життя» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 290); Гостей рівночасно злякав і загіпнотизував цей зловісний промовець (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 46).

Сучасні словники

РІВНОЧА́СНИЙ , а, е. Те саме, що одночасний.

Ілюстрації

Джерела та література

• Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 552.