Жбухати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:05, 5 листопада 2018; Vhliakh.ij18 (обговорення • внесок)
Жбухати, -хаю, -єш, одн. в. жбухнути, -ну, -неш, гл. Сразу много вливать, влить, налить. Желех.
1. З силою вириватися звідкись; виходити на поверхню (перев. про вогонь). Тут огонь жбухає, як із пекла (Іван Франко, I, 1955, 54); [Альтмаєр (відтикає пробку зі стола, в лице йому жбухає вогонь):] Горю! Горю! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 89).
2. Падати, валитися, литися з великою силою. Дощ мов із цебра жбухав на землю (Іван Франко, I, 1955, 266).
