Звичайно
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 08:10, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Звичайно, нар. 1) Обыкновенно. 2) Вѣжливо, прилично. 3) Конечно, разумѣется, само собой, по обыкновенію. Звичайно, крадене. Шевч. 585. Було, як почне хто казку казати, звичайно про змія, то так його наче і ввижаю перед себе. Рудч. Ск. І. 130. Ум. Звичайне́нько. Бабуся йому на те звичайненько одмовила. МВ. (О. 1862. III. 55).
